Історична довідка

Головна статті
Історична довідка
Соціально-культурний розвиток
Початок ХХ століття
Велика Вітчизняна війна
Історико-культурна спадщина
Мгарський монастир
Лубни сьогодні
Всі сторінки

Лубни - одне з найдревніших українських міст, один з найбільших економічних та культурних центрів Полтавщини, справжня перлина Посульського краю. Місто обласного підпорядкування, розташоване в центральній частині України на правому березі річки Сули, його площа складає близько 3 тис. га. Чисельність населення міста становить 48,2 тис. чоловік (станом на 01.12.2010 року). Місто знаходиться на шляху магістралі Київ – Харків, за 200 км. від столиці та за 130 км. від обласного центру міста Полтави.

Територія Лубенщини належить до тих місцевостей Європи, які були заселені людьми ще з часів старого кам'яного віку (палеоліту). Первісні люди жили тут десятки тисяч років тому. Про це свідчить, наприклад, стоянка людини пізнього кам'яного віку біля села Гінці Лубенського району. Назва міста Лубни ймовірно походить від заняття його мешканців – виготовлення луб’яних витворів.

Засновані Лубни 988 року за указом київського князя Володимира Святославовича як одна з фортець посульської оборонної лінії для захисту південних кордонів Київської Русі від нападів степових завойовників. Перша літописна згадка про місто відноситься до 1107 року, коли біля древнього міста Лубни руськими князями були розбиті війська половецьких ханів. Пізніше місто було захоплене половцями, а в 1239 році зруйноване монголо-татарами

У кінці XVI- першій половині XVII століття Посуллям володіли князі Вишневецькі, які багато зробили для економічного розвитку посульського краю. Лубни були східною резиденцією князів Вишневецьких, «містом столичним» на території лівобе­режної «Вишневеччини».

Місто отримало магдебурзьке право, печатку, герб, що дало можливість широкому розвитку міського самоврядування, торгівлі, різних ремесел, назви деяких збереглися й донині у назвах лубенських вулиць: Кузні, Олійниці.


Тоді ж Лубни стали центром багатьох селянсько-козацьких повстань. У 1596 році в урочищі Солониця за містом кривавою битвою трагічно завершився один з перших виступів українського народу за волю під проводом Северина Наливайка. У 30-ті роки XVII століття територією Посулля прокотилася хвиля селянсько-козацьких повстань під проводом Острянина, Гуні, Кизими, Кизименка, Скидана та ін. За часів Богдана Хмельницького місто стає центром Лубенського козацького полку - одного з найбільших в Україні.

Лубенські козаки брали участь у боротьбі проти турецьких і татарських завойовників, у Північній війні. Зокрема, значна частина козаків Лубенського полку на чолі з полковником Д.Зеленським підтримала гетьмана І.Мазепу.

У козацькі часи виник герб міста Лубен: на голубому фоні — рука, яка тримає полковницьку булаву-пернач.



Поряд з містом, за фінансової підтримки Раїни Вишневецької, у 1619 році Ісайєм Копинським засновано православний Лубенський (Мгарський) Спасо-преображенський монастир. В 1654 році у Мгарській обителі був захоронений константинопольський патріарх Афанасій Пателарій. Сюди з-під Чигирина перевезено мощі київського митрополита Й.Нелюбовича-Тукальського, поборника незалежності України. Ігуменом монастиря був натхненник руху Коліївщини Мелхіседек Значко-Яворський.

З початку XVII ст. в Лубнах діяла найстаріша з церков міста - Троїцька. Тоді ж на території міста знаходився католицький бернардинський монастир, ченці якого започаткували на Лубенщині культуру вирощення лікарських рослин.

Пізніше траволікуванням займались і ченці Мгарського монастиря, а в 1707 році за указом Петра І в Лубнах було засновано першу в Україні польову запасну аптеку. Традиції вирощення лікарської сировини та виготовлення ліків з неї продовжуються на Лубенщині й донині.

До Полтавської битви 1709 року місто Лубни було найбільшим на теренах сучасної Полтавської області, з 1781 – місто Київського намісництва, з 1802 - повітове місто Полтавської губернії. На початку XIX ст. тут було сформовано гусарський полк, який відзначився у Вітчизняній війні 1812 року. У XIX ст. Лубни часто називали «Українською Швейцарією», саме тоді тут жила Анна Керн (Полторацька), яка надихнула О. Пушкіна на створення знаменитої поезії «Я помню чудное мгновенье...».

Панування Російської імперії не могло зупинити соціально-культурний розвиток міста. У 1803 році тут було засновано лікарню, 1872 - чоловічу гімназію, 1878 – жіночу гімназію, 1891 - сільськогосподарську школу. 1905 року зусиллями братів Шеметів у місті видавалась перша в Наддніпрянській Україні газета українською мовою «Хлібороб», тоді ж було проголошено «Лубенську республіку».


У 1870-х роках в Лубенській чоловічій гімназії українським археологом та краєзнавцем Федіром Івановичем Камінським відкрито музейну кімнату. Камінський провів розкопки Гінцівської стоянки палеолітичної, чим поклав початок вивченню пам’яток кам’яної доби на території Східної Європи.

В 1885 році у Круглику під Лубнами Катерина Миколаївна Скаржинська відкрила один із перших приватних музеїв на Україні.



У 1917 році в Лубнах було створено Українську демократично-хліборобську партію, одну з перших в Україні Рад робітничих депутатів.

У 1920-30-ті роки в місті високими темпами розвивається промисловість - працюють верстатобудівні заводи «Комунар» та «Комсомолець», одіяльно-повстяна та деревообробна фабрики, завод ефірних масел, пущено в хід міську електростанцію. З 1923 року Лубни стають райцентром і центром Лубенської округи. При газеті «Червона Лубенщина» було створено одне з найстаріших, нині діючих, в Україні літературних об'єднань. Та ці ж роки для лубенців були відмічені гіркою печаттю голодомору і політичних репресій.



З початком Великої Вітчизняної війни тисячі лубенців пішли на фронт у складі 151-ої стрілецької дивізії на чолі з генерал-майором В.Неретіним, близько половини особового складу дивізії разом з командиром загинули на дорогах війни. В часи німецько-фашистської окупації (13 вересня 1941 року – 18 вересня 1943 року) діяли підпільні райком партії та антифашистська організація «Голос Батьківщини». У Лубнах гітлерівці влаштували концтабір, в якому стратили 19,5 тисяч військовополонених-червоноармійців, кілька тисяч мирних жителів, учасників підпільної боротьби. Вивезли з міста на примусові роботи до Німеччини понад 500 осіб.

У ніч з 18 на 19 вересня 1943 року Лубни були визволені від німецько-фашистських загарбників, зокрема, частинами 337-ої стрілецької дивізії, яка отримала почесне найменування «Лубенська». 14 лубенців удостоєні звання Героя Радянського Союзу, троє стали повними кавалерами орденів Слави. Близько 6,5 тис. уродженців Лубенщини нагороджені орденами і медалями в роки Великої Вітчизняної війни.


В історії Лубен багато імен відомих діячів науки, культури та мистецтва: український просвітитель, філософ і поет Г.Сковорода, фольклористи М.Симонов (Номис) та В.Милорадович, письменниця-мемуаристка Н.Шеремєт’єва (Долгорукая), кавалерист-дівиця Н.Дурова, класик єврейської літератури Шолом-Алейхем, археологи Ф.Камінський, Г.Стеллецький, музейник і педагог С.Кульжинський, композитор Б.Підгорецький, письменники Л.Яновська, В.Леонтович, Ганна Орлівна, П.Капельгородський, Василь Барка, П.Артеменко, О.Донченко, В.Безорудько, Є.Наумов, Н.Хоменко, П.Лубенський, В.Малик, чемпіонка світу з шахів Л.Руденко, академік, доктор медичних наук А.Ромоданов, краєзнавець Б.Ванцак, художник В.Семенюта та багато інших.

Про історичне минуле Лубен розкажуть археологічні пам'ятки: Лиса Гора - поселення епохи бронзи та скіфського часу, Верхній Вал - місце будівництва фортеці в часи Київської Русі, Замкова гора - на ній у XVII столітті знаходилась резиденція князів Вишневецьких.

Зеленою окрасою міста є його пам’ятки природи: Дубовий гай, Жовтнева та Морозівська дачі, дендрологічний парк лісотехнічного коледжу. Затишні вулиці Лубен прикрашають чимало вишуканих будівель, серед них - споруди колишнього жіночого єпархіального училища (нині ЗОШ №10 та філія Національного педагогічного університету ім. М.Драгоманова), колишнього окружного суду (нині адмінбудинок районних установ) архітектора О.Бекетова, колишньої земської лікарні (нині дитяча поліклініка) архітектора Д.Дяченка, церкви Різдва Пресвятої Богородиці (архітектор М.Преображенський) та ін.



На території унікальної пам’ятки духовності, історії та архітектури Мгарського Спасо-Преображенського монастиря є Спасо-Преображенський собор, стилю «українське бароко» (архітектори І.Баптист та М.Томашевський). Розпочато будівництво собору 1684 року під опікою гетьмана І.Самойловича, а завершено у 1692 році — турботами гетьмана І.Мазепи. У XVIII столітті відбудову собору після пожежі здійснено зусиллям першого архімандрита, монастиря, українського освітнього і церковного діяча, письменника Я.Горленка (Йоасафа Бєлгородського). У радянські часи монастир було закрито, на його території знаходились військова частина, піонерський табір. Духовне життя Мгарської обителі було відновлено в 1993 році.



Поряд з монастирем на Кургані скорботи у 1990-му році було відкрито перший всеукраїнський меморіал жертвам голодомору 1932-1933 років в Україні. Полтавщина із найродючішим чорноземом у світі постраждала від голодомору найбільше. Про мільйони, хто помер страшною голодною смертю, нинішнім поколінням нагадує величний дзвін на Кургані скорботи, увінчаний хрестом. На дзвоні напис: "Голодомор – 1933 - коли відходить одна людина - з нею вмирає світ. Коли ж мільйони ідуть у прірву - тоді вмирає вже ціла Галактика". До нижнього краю великого дзвону прикріплені малі дзвони, кількість яких сягає 30 - від усіх областей України, Президента, Слов’янського центру, Малої Академії народних ремесел м. Івано-Франківська, кіностудії „Укртелефільм", лубенців.

На Кургані скорботи також знаходиться Алея пам’яті лубенців — учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. Адже саме лубенці у складі розгорнутої 25-ої мотострілецької дивізії ім. В. Чапаєва одними з перших приступили до ліквідації наслідків ядерної катастрофи.






У 1988 році Лубни відзначили своє 1000-ліття. До цієї дати було відкрито два чудових пам'ятники, які прикрасили центральні міські майдани. Це пам'ятний знак на честь 1000-ліття заснування Лубен на Володимирському майдані (автор — народний художник України А.Кущ) та пам'ятник давньоруському воїну-захиснику Київської Русі на Ярмарковій площі (автори — лубенці, відомі художники брати Чаркіни).

Сьогодні Лубни - сучасне промислове місто, з 1972 року має статус міста обласного підпорядкування. На його підприємствах випускаються лікарські препарати, верстати, техніка для сільського та лісового господарства, меблі, продукти харчування.

Машинобудівна галузь у місті Лубни представлена 8 промисловими підприємствами. Найвагомішими з них: ВАТ «Шліфверст», ВАТ машинобудівний завод «Комсомолець», ВАТ «Лічмаш-прилад» з дочірніми підприємствами та ВАТ «Спецлісмаш».

ВАТ «Шліфверст» - сучасне верстатобудівне підприємство із широкими технологічними можливостями.

Основною продукцією ВАТ «Шліфверст» є круглошліфувальні верстати з різним рівнем автоматизації, від верстатів з ручним управлінням до верстатів із сучасними ЧПУ.

Крім складного, наукомісткого устаткування, ВАТ «Шліфверст» пропонує цілу гаму порівняно простих виробів: верстат фрезерно-свердлувальний універсальний з ручним керуванням, вертикально-свердлувальний настільний, верстат для заточення пилок і ножів, для випробування відрізних і абразивних кругів.

Завод виконує капітальний ремонт і модернізацію верстатів власного виготовлення, а також токарських, трубонарізних і інших металоріжучих верстатів інших виробників, доробку механічної і гідравлічної частини устаткування.

Основним напрямком діяльності ВАТ машинобудівний завод «Комсомолець» є виготовлення обладнання для агропромислового комплексу. ВАТ машинобудівний завод «Комсомолець» спеціалізується на проектуванні, виготовленні та реалізації обладнання для транспортування, зберігання, переробки зерна, зернопродуктів та інших сипучих матеріалів.

Обладнання ВАТ машзавод «Комсомолець» успішно працює як в Україні, так і в країнах колишнього Радянського Союзу: Росії, Білорусі, Молдові, Казахстані, Азербайджані та інших.

ВАТ «Лічмаш-прилад» виготовляє:

- пристрої для упакування поліетиленовою та поліпропіленовою стрічкою з ультразвуковою зваркою;

- прилади для обандеролювання пачок банкнот, листівок, конвертів та іншої аналогічної продукції ламінованим папером з термозваркою;

- слухо-мовні тренажери для корекції дефектів мовлення;

- побутові вібронасоси;

- продукцію електротехнічного призначення;

- продукію побутового призначення (ножиці, щипці та ін.);

- обладнання, комплектацію для сільськогосподарської техніки.

ВАТ «Спецлісмаш» - єдине підприємство в Україні, яке займається виготовленням устаткування для обробітку грунту, посіву і посадки дерев.

Підприємство спеціалізується на виготовленні техніки для лісового господарства: плугів, культиваторів, борін, викопочних скоб, трелювальних пристроїв, навантажувачів, установок для розколювання дров, сіялок та саджалок лісу і комплектуючих до них.

Український фармацевтичний ринок є одним з найбільш динамічних та швидкозростаючих світових ринків. Не є виключенням і підприємство фармацевтичної галузі в міста Лубни – ВАТ «Лубнифарм». Протягом останніх років підприємство демонструє стабільні темпи розвитку, освоює нові види продукції, розширює ринки збуту.

Основним напрямком діяльності ВАТ «Лубнифарм» є розробка та виробництво готових лікарських засобів для зовнішнього та внутрішнього застосування у вигляді таблеток, настоянок і екстрактів, мазей, гелів і лініментів, перев’язувальних матеріалів, ін'єкційних розчинів. Номенклатура підприємства складає більш ніж 80 найменувань та має широкий спектр фармакологічної дії і велику кількість лікарських форм.

Препарати виробництва ВАТ «Лубнифарм» екологічно чисті, для їх виробництва використовується натуральна природна сировина, сировина харчової промисловості. Деякі медпрепарати є унікальними, які іншими підприємствами України не виробляються (сок подорожника, «Ротокан», лінімент «Алором», мазь «Фастин-1», ферезол, клей БФ-6 та інші).

Підприємства харчової промисловості міста Лубен (ВАТ «Лубенський молочний завод», ТОВ «Фактор», ТОВ «Лубнихліб» та приватні підприємці, що здійснюють свою виробничу діяльність на потужностях ПП «Лубенський хлібзавод») протягом останніх років стабільно нарощують обсяги реалізації промислового виробництва.

Найбільшим підприємством галузі є ВАТ «Лубенський молочний завод», який є виробником високоякісної молочної продукції, що користується значним попитом не лише у регіоні, а й в Україні. Це сучасне підприємство, на технічне переобладнання якого використовується щорічно до 60 % прибутку. На підприємстві постійно збільшують обсяги виробництва, підвищується якість продукції, вивчається досвід багатьох вітчизняних та зарубіжних заводів.

ВАТ «Лубенський молочний завод» одним з перших серед молочних підприємств України розробив і впровадив у себе систему менеджменту якості, що відповідає вимогам міжнародного стандарту ІSО 9001:2000 і ДСТУ ІСО 9001-2001. Окрім цього, постійно підвищується рівень кваліфікації і мотивації кадрів, розширюється асортимент продукції, успішно освоюються нові напрямки діяльності – від масштабного аграрного проекту до власної дистрибуції та мережі роздрібних магазинів. Усього на підприємстві виготовляється понад 250 видів продукції.

Потужним ресурсом розвитку економіки області у сучасних умовах є мале підприємництво. Протягом останніх років у Лубнах спостерігається тенденція до збільшення кількості суб’єктів малого підприємництва. Всього у місті працює 230 малих підприємств. Постійно збільшується кількість фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, у 2011 році підприємців у місті налічується близько чотирьох з половиною тисяч осіб.

З метою створення дієвого механізму співпраці місцевої влади з підприємцями, сприятливих умов для розвитку інфраструктури малого та середнього бізнесу, для регулювання відносин між підприємцями, що здійснюють підприємницьку діяльність на ринках міста, в міськвиконкомі працює Координаційна рада з питань розвитку підприємництва, Рада підприємців міста Лубен, Координаційна рада з розвитку ринків міста Лубен.



У Лубнах працюють 9 загальноосвітніх шкіл, музична, художня та спортивна школи, лісотехнічний та фінансово-економічний коледжі, медичне училище, професійний ліцей, школа локомотивних машиністів. У місті діє розширена мережа лікувальних закладів. До послуг лубенців та гостей міста — краєзнавчий музей з галереєю образотворчого мистецтва, кінотеатр «Київська Русь», бібліотеки, парки культури та відпочинку, стадіон «Центральний».

У 2018 році Лубни будуть відзначати 1030 років свого заснування та 75 років визволення міста від німецько-фашистських загарбників. Лубенці готуються гідно відзначити ці ювілейні дати, адже вони люблять своє рідне місто, примножують його кращі традиції та вірять у  світлі майбутні часи тисячолітніх Лубен.

Comments  

 
+2 #8 V Kramarenko 21.11.2015 09:44
Шановний Олександре Петровичу, мною завершено переклад "Нарисів лубенськоі старовини" 1899 року Бочкарьова (з доповненнями та коментарями), які ніколи не видавалися украінською,якщ о виконкому цікаво - готовий віддати макет для видавництва, книга має значний попит (зараз в інеті є багато бажаючих придбати іі навіть на умовах аукціону), якщо цікавить ця інформація ось уривок (вступ) http://lubny.org/?p=2008
Цитувати
 
 
+1 #7 Володимир Іванович 02.11.2015 17:16
Мій прадід К.П.Бочкарьов на початку минулого століття написав книжку "Очерки лубенской старины". Якщо її почитати, можна дещо цікаве додати до цієї історичної довідки... З повагою, В.Бочкарьов.
Цитувати
 
 
-1 #6 Nikolay 18.02.2015 10:12
Куди зник соціальний хліб з магазину АТБ???
Цитувати
 
 
-1 #5 Nikolay 18.02.2015 10:11
Чому в місті відсутні соціальні сорти хліба???
Цитувати
 
 
0 #4 Administrator 16.02.2015 16:14
Інформацію про Лубенський краєзнавчий музей можна знайти у рубриці "Культура" (Заклади культури)
Цитувати
 
 
0 #3 Oxana 16.02.2015 14:03
Добрый день! Есть ли в вашем городе музей ( или архив), где есть данные о событиях 2 мировой войны на территории вашего города и окрестностей?
Цитувати
 
 
0 #2 Administrator 06.11.2014 15:35
Шановна Еріко! Матеріали про події ВВв в Лубнах можна знайти в різних краєзнавчих виданнях. Відомо, що німецький військовий шпиталь у період окупації 1941-1943 рр. знаходився на території нинішньої Лубенської загальноосвітнь ої школи №1. Але ніяких документів про поранених в архівах міста немає. Можливо, Вам необхідно звернутися до німецьких архівів.
Цитувати
 
 
0 #1 Erika 30.10.2014 07:17
Підкажіть будь ласка,де можна шукати інформацію про події в Лубнах часів ВВВ.Детально цікавить військовий немецький госпіталь,можли во є риєстр тих часів.Чи підкажете де шукати інформацію.Все що відомо що наш дідусь з пораненням перебував там в той час.Будемо вдячні за будь яку інформацію.
Цитувати
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

МІСТО Історична довідка

НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ

Наші ЗМІ

Наші друзі

You are here: МІСТО Історична довідка

Наша адреса: вул. Ярослава Мудрого, 33, м. Лубни, Полтавська обл., Україна, 37500,  e-mail: mvk@lubnyrada.gov.ua