13 липня за сприяння влади міста, депутатів, активістів мікрорайону, для мешканців мікрорайону №1 було проведено освітлення на вулицях Пушкіна, Комарова, Короленка, О. Кобилянської та Л. Українки. Монтажні роботи проводило КП «Міськсвітло».

Якось я почула серед жінок розмову «Тринадцяте – нещасливе число, а якщо випадає на п’ятницю, то годі й говорити -  не очікуй нічого доброго». Хочу заперечити. В цьому переконалася я разом з мешканцями вулиць Пушкіна, Комарова, Короленко, О.Кобилянської та Л.Українки.

Так, саме тринадцятого липня, в п’ятницю з’явилося вуличне освітлення дороги, що з’єднує вул. Пушкіна з вул. Комарова. Свого часу старожили назвали цю проблемну дорогу «дорогою життя». Звужена проїзна частина, по один бік – земляна гора, по інший – суцільна прірва.

Впродовж кількох днів Сергій Шкарбань, директор підприємства «Міськсвітло», разом зі своїм колективом в складних рельєфних умовах виконували поставлене завдання: встановили бетонні опори, випиляли хащі, що роками звисали над дорогою, протягли електричну лінію, закріпили світильники. А ми весь цей час хвилювалися за хлопців, адже сама техніка не витримувала тих умов.

Депутат міської ради Іван  Карпець, який доклав максимум зусиль, щоб вказана дорога мала вуличне освітлення, разом зі спеціалістом сектору по роботі з ОСН мікрорайону № 1 Валентиною Савченко приїздили не лише проконтролювати, а й підтримати працівників. Я по кілька разів на день підходила до них і зізнаюся чесно: жодного разу не чула від них слів скарги. Вони дуже старалися, сорочки на їх спинах не просихали. Для мене вони були справжні «невидимі» герої.

Щойно зтемніло, - з ліхтариками в руках, в супроводі двох вівчарок (про всяк випадок) ми зібралися з мешканцями вулиць Пушкіна та Комарова. Не зводимо очей з нових ліхтарів, щоб не прогавити ту, першу мить світла. Рівно о 22 годині, за невидимим для нас рухом чарівної палички заступник міського голови Олександр  Діденко та директор підприємства «Полтаваобленерго» Іван Слинько ввімкнули вуличне освітлення.

Яка це радість! Ми зустрічали пізніх перехожих, пройшли дорогою від першої до останньої опори, слухали нестримні емоції: «Не вірю! Невже це правда? Дякуємо! Передайте велике спасибі!».

Тож від себе особисто та мешканців вулиць, які ходять, їздять тепер вже освітленою дорогою - низький уклін усім! Усім, хто долучився морально, матеріально, фізично до виконання такої необхідної та благородної справи: робити добро людям!

А щодо «тринадцяте… п’ятниця…» – то просто забобони . Робіть гарні справи щодня, не дивлячись на день та дату в календарі.

Тамара Гончаренко,

голова вуличного комітету,

громадський активіст мікрорайону №1