У міській галереї відкрилася виставка, присвячена Любові Початко

Тому й несуть її твори добро і любов, даруючи світло людям. Науковий співробітник музею Юлія Новоселецька розповіла про життєвий і творчий шлях мисткині, і надала слово для відкриття виставки молодшому науковому співробітнику музею Тетяні Сафроновій. Науковий співробітник музею Тамара Дяченко поділилася з присутніми своїми спогадами про художницю Любов Початко, адже була з нею знайома особисто, розповіла про підтримку таланту Любові Петрівни з боку письменників Володимира Малика та Віктора Безорудька.

На захід завітала інтелігенція нашого міста та  вихованці  Дитячого юнацького клубу пішохідного туризму і орієнтування «Валтекс», з керівниками гуртків Людмилою Іващенко та Оксаною Журавель.

Любов Петрівна Початко народилася 23 вересня 1935 року в м. Лубни Полтавської області у сім’ї військового художника 156 дивізії, що дислокувалася в Лубнах Петра Ілліча Початка. Батько художниці народився 1905 року в селі Тарнавщина на той час Покрово-Багачанського району (з 1954 року це Лубенський район) у багатодітній сім’ї. Мама Галина Остапівна Бондаренко народилася 13 листопада 1914 року в селі Климівка Оржицького району. До Великої Вітчизняної війни Початки мешкали у Лубнах у районі військового містечка.

З перших днів Великої Вітчизняної війни Петро Ілліч на фронті. Напередодні війни Любочка з мамою йшла до тата до військового табору. По дорозі Люба спіткнулася та так невдало, що отримала вивих і травми. Окупація німцями нашої території не дозволила матері повезти доньку до лікаря-травматолога. Треба було рятувати дитя від голоду і Галина Остапівна добивається у село Тарнавщину до свекрів, де була городина, корівчина та інша живність. Лиха година змусила молоду матір вдатися до шептух і, як людина глибоко віруюча, вона свято вірила в Божу милість. Тим самим Любочка терпіла страшні фізичні муки,  а втіхою для неї були щирі почуття бабусі, дідуся та мами.

1944 року Початки отримали страшну звістку: Петро Ілліч пропав безвісти. Вона приголомшила родину, проте треба було якось жити. Галина Остапівна працювала в колгоспі, де за трудодні нічого не платили, бо все йшло «Для фронту. Для перемоги». В ці тяжкі роки люди горнулися до людей, допомагаючи вижити. Не змогла Любов ходити до школи, тож до неї приходили педагоги місцевого навчального закладу, вчили читати писати, рахувати. Це вони, прості сільські вчителі села Тарнавщина  дали поштовх до самоосвіти!

У 1947 році мама, молода та гарна пов’язала своє життя з Яковом Тараненком – працівником Лубенської хлібопекарні. Переїжджаючи до Лубен свекри Початки віддали невістці корівчину, курочок. Все для слабенької онучки Любочки, бо в її прекрасних очах світилося щастя їхнього Петруся.

Дитинство Любові Петрівни пройшло в злиднях, у юності друзів було мало, бо її весь час переконували, що вона дитина з обмеженими можливостями, не така як всі і кожного разу (по своїй необізнаності) мама із своїми сусідками бідкалася, що має Люба слабке здоров’я і скоро помре, а їй доведеться конати останні роки в будинку для пристарілих. Ці слова лякали і хвилювали Любочку, переживання за долю мами посилились, коли померли дідусь та бабуся тата, які її безмежно любили.

Тільки книжки, які вона читала з великим захопленням, були розрадою та втіхою для молодої дівчини, але крім самостійно опрацьованої літератури про видатних художників ніхто не допоміг їй. До всього доводилося доходити самотужки. З жадобою читала, а якщо бралася до роботи то трудилася до нестями, вдосконалюючись і досягаючи майстерності.

Картини Любові Початко виставлялися в Полтаві, Києві, Москві, Лубнах. У 1966 році випущено поштову листівку з малюнком «Шипшина», а в 1982 році в журналі «Україна» було надруковано кілька репродукцій її робіт.

У 2001 – 2006 рр. майстриня створює цікаві роботи «Мир та любов», «Три голубки», «Вінок Чураївни» та «Лаври і терни», які символізують страсті земного життя, змушують задуматися над його суттю. І хочеться вірити, що «Лаври» не заведуть в «Терни».

          Розповідь про художницю була б не повною без згадки про її вірші, вміщені у місцевих газетах у різні роки, що дало можливість ширше розкрити талант майстрині, її поетичну душу, своєрідність світосприйняття, духовної самореалізації. Своїм прекрасним мистецтвом талановита художниця переливала красу природи в душі людей. В окремі хвилини приходили їй на думку поетичні рядки, які лягали на папір.

У 2007 році Любов Початко стала лауреатом літературно-мистецької премії імені В.К. Малика у номінації «Мистецтво та монументальна скульптура» за творчий доробок у галузі народного мистецтва (художні роботи), збереження історичної спадщини та традицій минулого для прийдешніх поколінь.                                                                                                 Останні роки життя Любов Початко мала щирих подруг –  краєзнавця, громадську діячку і просто небайдужу людину Віру Бутрим,  матеріали якої і використані для цієї статті, а також за її активної участі була видана в кількох екземплярах книга «Дивосвіт Любові», присвячена 70-річному ювілею художниці Любові Початкою. Була доброю подругою мисткині і суддя Валентина Череднікова, ці дві жінки дочасно покинули наш світ, що дуже вплинуло на вразливу душу мисткині.  

2 листопада  2009  року перестало битися і її серце, похована художницяу селі Войниха Лубенського району. Колекція картин Любові Початко зберігається у її двоюрідного брата  – Володимира Початка і він люб’язно їх надав для нинішньої  виставки, а частина у фондах Лубенського краєзнавчого музею імені Гната Стеллецького. Тож зараз у галереї буяють квіти: жоржини, маки, петунії та інші, неймовірні натюрморти, ніжні пейзажі, які в більшості своїй створені звичайними кольоровими олівцями.


 

 


Додати коментар


Захисний код
Оновити

Головна

НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ

Наші ЗМІ

Наші друзі

Молодіжні сайти

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
You are here: Головна

Наша адреса: вул. Ярослава Мудрого, 33, м. Лубни, Полтавська обл., Україна, 37500,  e-mail: mvk@lubnyrada.gov.ua