Сказ, або водобоязнь — гостре вірусне захворювання всіх теплокровних тварин, яке характеризується надзвичайно високою агресивністю, ураженням центральної нервової системи і розвитком паралічів. Хворіють на нього люди і всі теплокровні тварини як свійські, так і дикі.
Довідково: сказ вперше згадується в Кодексі законів Стародавнього Вавилону, був описаний Гіпократом, Арістотелем, Цельсієм і іншими вченими.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) сказ входить в першу п'ятірку основних небезпечних зоонозів, що завдають найбільших соціальних і економічних збитків.
Щороку від цього небезпечного захворювання в світі гине понад 55 тис. людей і більше 1 млн тварин, 95% випадків смерті від сказу фіксують в Африці та Азії.
Але останнім часом і в Україні збільшилася тенденція до захворювання на сказ. Якщо раніше сказом хворіли здебільшого лисиці , коти, собаки, то зараз є повідомлення про сказ ВРХ, ДРХ, рисі, борсука, хом’яка та ін. Так, цьогоріч зафіксовано за перший квартал 2024 року – вже 369 випадків, тоді як за перший квартал минулого року – 190 випадків . Причиною такого сплеску стала заборона полювання. Це призвело до 4-5-кратного збільшення чисельності лисиць. Також, минулого і цього року в Україні зареєстровані летальні випадки від сказу серед людей.
Статистично в середньому за рік звернення українців за наданням медичної допомоги становить 56-58 тисяч. Призначається антирабічна допомога, тобто специфічна імунопрофілактика і введення вакцини приблизно 22 тисячам українців.
Джерелами сказу є дикі тварини, головним чином із сімейства собачих (вовки, лисиці), а також кажани. Особливо небезпечні лисиці.
Людина може заразитися сказом від інфікованої тварини через:
- укус;
- подряпину та мікро ушкодження шкіри;
- потрапляння зараженої слини на слизові оболонки.
Вірус сказу стійкий проти дії низьких температур. У слині, що виділяється хворою твариною, зберігається 24 години, в трупі 2-3 тижні, у поверхневих шарах грунту може зберігатися 2-3 місяці. Але не стійкий при високих температурах. Так миттєво руйнується за температури 70 градусів.
Хворі сказом тварини виділяють вірус із слиною в останні дні інкубаційного періоду, за 7-10 днів до появи клінічних проявів і впродовж усього періоду хвороби. Тяжкість клінічних проявів залежить від багатьох чинників: місця проникнення вірусу в організм, його вірулентності та дози, стану організму людини або тварини. Тривалість інкубаційного періоду залежить від локалізації укусу (обличчя, шия, нижні або верхні кінцівки, тулуб).
У людини інкубаційний період може тривати місяцями, в середньому 30-90 днів, може до 6 місяців, найкоротший - 7 днів. Вірус спочатку потрапляє у м’яз і через місце прикріплення нерва проникає в нервові волокна, по яких прямує до мозку. У мозку він активно розмножується, провокуючи запалення. Потім потрапляє до слинних залоз і переміщається до ротової порожнини. На цьому етапі хвора людина або тварина стає заразною і починають проявлятися симптоми інфекції.
До ранніх симптомів відносять:
— дискомфорт у місці укусу;
— гарячка;
— головний біль;
— відчуття тривоги.
Через кілька днів після перших проявів хвороби з’являються інші симптоми:
— спазми м’язів,
— зорові чи звукові галюцинації;
— розгубленість або агресивна поведінка;
— утруднене ковтання і дихання;
— параліч.
Симптоми сказу у тварин залежать від стадії захворювання.
Початкова стадія (триває до п’яти днів). Хворі тварини гризуть місце укусу, мають слабкий апетит та їдять неїстівне, спостерігається слинотеча, блювота. За поведінкою ласкаві, примхливі та насторожені одночасно.
Збуджена стадія (2-3 дні). Поведінка хворих тварин змінюється, вони стають агресивними, збудженими, намагаються утекти та нападають на людей і тварин. Змінюється харчування – тварини гризуть землю і їдять неїстівне. Спостерігаються конвульсії, параліч та косоокість.
Паралітична стадія (2-4 дні). Тварини виснажені, спостерігається повний параліч, який призводить до смерті.
Тварину, яка вкусила, в жодному разі не слід вбивати. Її варто ізолювати та встановити за нею нагляд. Категорично забороняється знімати шкури із тварин, підозрілих на захворювання, і загинувших.
Єдиним дієвим способом запобігання виникнення сказу це регулярне
проведення щеплення домашніх улюбленців.
Проте досі існують міфи на тему щеплення, розповімо про деякі з них:
Міф 1: вакцинувати тварин, які не виходять на вулицю або не потрапляють в дику природу, не обов'язково. Реальність: дика природа може сама "прийти" до тварини, що мешкає ізольовано.
Міф 2: вакцинувати потрібно лише дорослих тварин, одного щеплення достатньо. Реальність: вакцинувати обов'язково щорічно з 3-х місячного віку.
Міф 3: вакцини проти сказу є "важкими" для тварин. Реальність: сучасні вакцини максимально безпечні, ефективні та мають дуже низький % теоретично можливих ускладнень.
Міф 4: сказ переносять лише собаки, рідше - коти. Реальність: вірус вражає всіх теплокровних тварин, які потім стають його переносниками.
Міф 5: хвора тварина завжди поводиться агресивно, в неї тече слина. Реальність: на початковій стадії слина не тече. Ознаки проявляються через 3-5 днів після зараження. Хвороба може мати безсимптомний перебіг. Тварина може бути пригніченою.
Міф 6: до лікаря не обов'язково звертатися відразу після укусу, можна почекати якийсь час. Реальність: після появи перших симптомів медики вже не зможуть допомогти хворому.
Міф 7: сказ виліковний. Реальність: єдиний офіційно визнаний і ефективний спосіб уникнути сказу в разі ризику зараження - своєчасна профілактична вакцинація.
Лубенська районна дільнична лікарня ветеринарної медицини Полтавської обласної державної лікарні ветеринарної медицини проводить щеплення домашніх тварин за адресою: вул. Монастирська, 71, м. Лубни. Графіки виїздних щеплень публікуються в Facebook на сторінці Лубенська Районна Дільнична Ветлікарня
Пам`ятайте! Сказ вилікувати не можна, його можна тільки попередити. Нехтування та байдужість до проведення щеплень тварин від сказу може призвести до захворювання та згодом загибелі тварин та стати загрозою здоров’ю людей!
Бережіть своє здоров’я та здоров’я своїх улюбленців!
Лубенське районне управління
Головного управління
Держпродспоживслужби в
Полтавській області
