Зупинилось серце воїна. Сумуємо...

Ще одне гаряче й щире серце захисника, яке боліло за Україну, не витримало напруження війни. Знову трагічна звістка надійшла у нашу громаду.

9 червня 2024 року в районі бойових дій поблизу н.п. Шевченко Донецької області помер наш земляк  - номер обслуги гармати самохідно-артилерійського дивізіону військової частини, солдат ДОРОШЕНКО РУСЛАН ФЕДОРОВИЧ.

Руслан Федорович народився 29 серпня 1978 року у селі Войниха, Лубенського району. Закінчив Войнихівську школу, а пізніше, там же, професійно-технічне училище №53. Отримав спеціальність тракториста.

Руслан Федорович не боявся роботи, всьому давав лад. Працював на залізниці, на Лубенському меблевому комбінаті. Певний час жив із сім’єю і працював у Києві. Звідти, з перших же днів повномасштабного вторгнення, був мобілізований до лав Збройних Сил України. Чесно і хоробро боронив він рідну землю. За високі показники у бойовій підготовці був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Сталевий хрест» та пам’ятним знаком «43 окрема артилерійська бригада імені Гетьмана Тараса Трясила». Мав медаль "Ветеран війни - учасник бойових дій".

Війна забрала не лише мужнього воїна й захисника. Пішов у засвіти хороший сім’янин, який любив і цінував родину. Піклувався про дружину і маму, трепетно любив бабусю й дідуся, виховував синів, цінував брата, який теж захищає Батьківщину у лавах ЗСУ.  Наші щирі співчуття родині Дорошенка Руслана Федоровича, всім його рідним та друзям.

Вічна і світла пам’ять Воїну й Захиснику! Пам’ять про нього житиме у вдячних серцях земляків.

Царство Небесне!

Церемонія прощання ДОРОШЕНКОМ Русланом Федоровичем відбудеться 14 червня об 11 годині у селі Тернівщина, на майданчику біля приміщення клубу.

 

Додати коментар

Меню

Перекладач жестової мови
Ти як?
Ти як? Перекладач жестової мови