Саме цього дня, рівно 105 років тому, на солончаках славного козацького села Солониця, що на Лубенщині, буремного літа, 16 липня 1919 року, народився майбутній професор, академік та літературознавець Павло Охріменко. Про таких людей дійсно кажуть «сіль рідної землі», адже за плечима Павла Павловича підготовка тисяч учителів-словесників та не менша кількість наукових праць. І хоча основний професійний шлях науковця припадає на Сумщину та Молдову, наш край залишився у пам'яті та працях Павла Охріменка на все життя. Саме йому - краєзнавцю, мовнику та фольклористу належать дослідження постатей письменників Матвія Номиса, Пантелеймона Куліша та Василя Барки, козацького ватажка Наливайка і кобзаря Адамцевича. Він був одним з ініціаторів спорудження пам'ятника жертвам Голодомору. Тож недарма професор навіть на схилі літ підписувався так: "Академік наук вищої школи України, уродженець с. Солониці".
З цієї нагоди працівники Публічної бібліотеки імені Малика підготували ювілейну викладку "Наукова спадщина Павла Охріменка". Серед низки енциклопедичних та публіцистичних видань знайшовся й цікавий факт: саме нашому земляку в 70-х роках належить честь і слава відстояти в науковому колі авторство "Слова о полку Ігоревім", яке вирішили проголосити набутком російської культури. Приваблюють око і ретро - світлини нашого земляка, зроблені у 50-х роках ХХ століття. Ми дуже вдячні за них нашій колезі, бібліотекарю Людмилі Спесивцевій, адже саме в її родинному архіві збереглися фото юного Павла Охріменка. На одній зі світлин він стоїть, ймовірно, під рідною хатою, призьбу якої заплетено тином. "Саме від батьківського порогу починається любов до великої Вітчизни - до України", - зазначав Павло Павлович ще 1994 року. Не можемо не погодитись із цією думкою славного земляка. Світла пам’ять прогресивному вченому, що весь свій вільний час присвятив "любимій справі" - дослідженню краєзнавчих сторінок Лубенщини.
