16 листопада Українському радіо виповнюється 100 років. Перший ефір вийшов у 1924 році у Харкові. Радійники привітали слухачів так: "Алло! Алло! Алло! Говорить Харків! Всім, всім, всім. Працює перша в Україні радіотелефонна станція".
Історія радіо має глибоку історію: події, факти, люди, які віддавали часточку себе аби за сто років свого існування Українське Радіо розвивалося, удосконалювалося, інформуючи населення про події в країні.
У 1929 році були створені оркестри Українського радіо: Заслужений академічний симфонічний оркестр та Академічний оркестр народної та популярної музики Українського Радіо. 1932 рік став роком створення хору Українського Радіо: нині Академічна хорова капела Українського Радіо імені Платона Майбороди. Восени 1941 року, під час Другої світової війни, радіо було змушене евакуюватися з Києва до Харкова, а потім ще далі. І незважаючи на те, що територія України була окупована, Українське Радіо продовжувало працювати. Під час Другої світової війни роль радіо різко зросла. Воно було основним джерелом інформації для цивільних, а також засобом зв'язку для військових. Біля радіоприймачів збиралися всі охочі, щоб дізнатися останні новини. Саме під час Другої світової війни, 1 травня 1943 року, з’явилися позивні Українського Радіо, мелодія “Реве та стогне Дніпр широкий”, який і сьогодні, хоч і в новому аранжуванні, звучить на початку кожної години. Українське Радіо завжди, навіть у часи найжорстокішої партійної цензури, було патріотичним, було носієм української мови, традиції, духу та культури.
У 1950 році Українське Радіо почало мовити за кордоном. У 1951 році введено в експлуатацію Київський телерадіоцентр на Хрещатику, 26, з якого досі мовлять Українське Радіо, Радіо Промінь та Радіо Культура. З 2022 року — також телеканали: Перший канал Суспільного Мовлення і Суспільне Культура.
24 серпня 1991 року Українське Радіо вело трансляцію з Верховної Ради України, завдяки чому радіослухачі стали свідками проголошення державної незалежності України. 1 вересня 1991 року в ефірі вперше прозвучав Національний Гімн в оркестровому виконанні, ще до його офіційного затвердження Державним Гімном. З 1993 року Українське Радіо стало членом Європейської мовної спілки.
З 2004 року на Хрещатику, 26 діє Музей історії Українського Радіо. А у 2022 році «Українське Радіо» відкрило свій сигнал для ретрансляції радіостанціям будь-якої форми власності, щоб радіостанції по всьому світу могли транслювати сигнал українського мовника. Наразі покриття Українського Радіо нараховує 194 FM-частоти й чотири передавачі середніх хвиль.
Лубенське радіо теж має свою цікаву і багаторічну історію.
Чимало знаємо зі спогадів і історичних досліджень колишнього багаторічного головного редактора «Радіо–Лубни» (1992-2008 р.р.), Заслуженого журналіста України Ніни Володимирівни Малій.
Матеріали, що містяться у лубенському архіві свідчать, що ще у 1926 році в Лубнах було організовано окружний відділ радіотовариства «Україна». Його завданням було об’єднати існуючі гуртки та окремих радіоаматорів, заснувати нові гуртки присільських клубах, хатах-читальнях, на підприємствах, у школах.
У 1930 році районна газета повідомила у нашому місті радіогазети. За 1933 рік вже було передано 95 радіогазет.
Радіотрансляційний вузол, один з перших на Полтавщині, було збудовано у Лубнах у 1931 році, він охоплював 465 радіоточок. При ньому було організовано студію та радіомайстерню. Подальша історія лубенського радіомовлення веде відлік з 1943 року, коли з Лубен було вигнано нацистських окупантів. У той час директором радіомовлення був інвалід війни М.А. Яременко. Тоді ж відродилася радіотрансляція, а згодом створилася редакція радіомовлення. Функціонувала вона, як відділ газети «Червона Лубенщина».
Згадує Ніна Малій: «Нині, через багато років, пам’ятаю, з яким ентузіазмом і відповідальністю ставилися ми до роботи. Навіть незначні порушення чи помилки засуджувалися, а зрив передачі вважався надзвичайним випадком. За 40 карбованців доводилося рано вранці пішки і громадським транспортом добиратися до радіостудії, щоб «живцем» або в запису на плівку вести передачу. У розпорядженні був один-два мікрофони «Тембр», плівка дуже часто рвалася на місці склеювання, тож нерідко доводилося тримати її рукою, щоб не заплуталася.»
У 1992 році у складі Полтавського обласного об’єднання телебачення і радіомовлення була створена Лубенська редакція міськрайонного радіомовлення «Радіо – Лубни», що стала виробничим підрозділом Полтавської ОДТРК «Лтава». Так працювали до 2005 року, коли місцеві редакції «Лтави» припинили своє існування і засновниками Лубенського міськрайонного радіо стали органи місцевого самоврядування .
Було вкрай важко. Змінювалися редактори і колективи радіо. Проводове мовлення відходило у небуття під тиском нових технологій. Якщо у 2004 році на Лубенщині нараховувалось близько 24 тис. радіоточок, то вже через 10-12 років їх було не більше чотирьохсот.
Тож і розпочалася клопітка робота над тим, щоб місцеве радіо працювало на хвилях FM :отримати відповідну ліцензію, облаштувати студію, придбати нове обладнання. Чимало сил доклали до цієї роботи міський голова Лубен Олександр Грицаєнко та, на той час, головний редактор Оксана Семака. 23 жовтня 2017 року така ліцензія була отримана і з того часу «Радіо –Лубни» мовить на хвилі 100,8 FM.
Про людей, що працювали і працюють на нашому радіо потрібно писати окремий матеріал. І він обов’язково буде.
За свою 100-річну історію українське радіо переживає вже другу велику війну. І можна з гордістю сказати, що за весь цей час радіо жодного разу не замовкало. У перші тижні повномасштабного вторгнення, коли вся країна була в дорозі, інформацію про те, де наступають війська, де можна купити паливо, яка ситуація на дорогах, люди отримували саме по радіо. У містах, які місяцями перебували під окупацією, Українське Радіо було єдиним джерелом інформації для людей. Саме по Українському Радіо уряд і мер Маріуполя оголошували про останні евакуаційні коридори з окупованого міста. І навіть під час наймасштабніших обстрілів у країні, можна почути Українське Радіо. Воно віщує, не замовкає, підбадьорює наших громадян. Як не намагається знищувати радіоточки ворог - йому не вдасться дезінформувати українців. Українське Радіо не дозволить цього зробити. Воно було, є і буде!
Зі сторіччям тебе, Українське Радіо. Дякуємо тобі за завжди актуальну інформацію, за зв’язок навіть у найскладніші часи!
А ми – вітаючи всіх причетних до визначної дати – 100-річчя Українського Радіо – зичимо натхнення і здоров’я, вдячних і уважних слухачів і тільки хороших новин. Сподіваємося, що матимемо щастя вже незабаром почути на хвилях улюбленого радіо: «Перемога! Україна вільна і незалежна! Слава Україні! Героям слава!»
