14 грудня на Лубенщині вшанували ліквідаторів аварії на ЧАЕС.
Вже традиційно, цього дня у залі Лубенської мистецької школи зібралися ті, хто у далекому 1986-му зупинив страшну трагедію пов’язану з аварією на Чорнобильській атомній електростанції. Привітати і подякувати ліквідаторам завітали Лубенський міський голова Олександр Грицаєнко, заступник голови Лубенської військової адміністрації Микола Устименко, голова Лубенської районної ради Тетяна Качаненко, голови та члени громадських організацій, що об’єднують людей, які ціною свого здоров’я зупинили страшне лихо.
14 грудня, 38 років тому, був прийнятий в експлуатацію комплекс захисних споруд над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської атомної електростанції. Саркофаг був споруджений у найкоротші терміни – за 206 днів. Це, по суті, перша серйозна та важлива перемога над зловісним атомом, який вирвався з-під контролю людини.
Тож, щороку саме цього дня вшановуємо відважних ліквідаторів, які, на щастя, поруч з нами, і вклоняємося пам’яті тих, хто пішов за межу вічності.
Лише завдяки самопожертві ліквідаторів, ціною їх власного життя і здоров’я, вдалося локалізувати аварію та врятувати країну й світ від радіаційного забруднення. Про це говорив, вітаючи присутніх, Лубенський міський голова Олександр Грицаєнко. Він подякував кожному й запевнив, що питання соціальної захищеності ветеранів-чорнобильців завжди будуть у пріоритетних напрямках роботи.
Зі словами вдячності звернулася до ветеранів голова Лубенської районної ради Тетяна Качаненко, а голова громадської організації ветеранів та інвалідів Лубенського району «Союз Чоробиль України» Микола Чудак, крім слів вітання, озвучив звернення до влади вищого рівня про необхідність відновлення повноцінної роботи Лубенського госпіталя для інвалідів війни.
Хвилиною мовчання вшанували присутні на заході тих ліквідаторів, які вже відійшли за межу вічності.
Працівники культури подарували присутнім приємні хвилини та чудові музичні виступи.
А згодом до пам’ятних знаків ветеранам-ліквідаторам аварії на ЧАЕС , що знаходяться у Лубнах та на Зажур-горі лягли живі квіти.
Проходять десятиліття після аварії на Чорнобильській АЕС… Земля потроху відроджується, повертаються у рідні гнізда лелеки… Старіють ліквідатори… та не має віку людська вдячність. Наш земний уклін і довічна шана усім тим, хто, ризикуючи своїм здоров’ям і життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відроджував і продовжує відроджувати до нового життя обпалену радіацією землю.
Здоров’я вам, миру і людської пошани на довгі й щасливі роки!
