24 лютого минає три роки від початку широкомасштабного вторгнення російських військ на територію України. Держава-агресор цього дня оголосила про початок так званої СВО – спеціальної воєнної операції з метою «демілітаризації» та «денацифікації» України. За кілька хвилин російські ракети з території Білорусі та тимчасово окупованого Криму атакували українські аеродроми та військові об’єкти по всій Україні. Російсько-українська війна, розпочата РФ у 2014 році, перейшла в нову гостру фазу.
Рашисти розраховували на блискавичне захоплення України, адже були переконані, що українці чекають на росіян із хлібом–сіллю. Та насправді з перших годин вторгнення армія агресора зустріла шалений спротив не лише бійців ЗСУ та Національної гвардії, а й пересічних громадян, об’єднаних в загони територіальної оборони, добровольчі формування територіальних громад, волонтерські організації.
У перші місяці війни світ вражали факти, коли жителі міст у Харківській чи Чернігівській областях виходили на вулиці та площі, без зброї зупиняючи російську військову техніку. Коли в окупованих Херсоні, Енергодарі, Мелітополі більше місяця не припинялися акції протесту під українськими прапорами. Коли кияни чи одесити збирали пляшки і наповнювали їх коктейлями Молотова. Коли люди голіруч захоплювали окупантів, бронетехніку, зброю і здавали все це ЗСУ. У всіх містах перед військкоматами утворилися черги з досвідчених військових, резервістів і пересічних чоловіків і жінок, котрі хотіли захищати рідну землю.
Сьогодні тисячі українців займаються волонтерством. Вони дали шанс усім іншим підготуватися і знайти своє місце у цій війні. Але перемогти ми зможемо лише спільними зусиллями всіх українців. У нас є цей шанс і ми не маємо права його втратити. Національна єдність забезпечила успішний опір російському агресорові. Український народ продемонстрував світові приклади мужності, стійкості, сміливості, кмітливості та єдності перед жорстоким ворогом, що чисельно переважає. Героїчний опір українців – це не лише боротьба за фізичне виживання Українського народу та свободу країни. У цій війні Україна захищає своє право на існування, національну ідентичність, європейський вибір і цінності.
Ми захищаємо рідну землю. І будемо захищати її завжди. Ворог прорахувався. Йому не зламати українську націю. Українці, наші лубенці, мужньо тримають стрій - з вірою в серці, зі зброєю в руках, з молитвою на вустах. Гинуть кращі сини і доньки нашої держави, боронять територіальну цілісність країни, де народилися і виросли.
24 лютого, у річницю повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, відповідно Постанови Верховної Ради України від 12 лютого 2025 року, в нашій державі встановлено Національний день молитви
Молитвою згадаймо усіх, хто першим прийняв удар, став щитом для України, хто поклав своє життя на вівтар свободи. Нехай щира молитва захистить і збереже життя кожному нашому воїну. Молитви матерів, дружин – усіх українців буде почуто і небо над Україною стане мирним. Слава Україні! Слава героям!