12 березня у селі Піски зібралися односельці, родичі, друзі, знайомі, щоб вшанувати пам’ять та відкрити меморіальну дошку на честь загиблого героя-земляка Федора Олександровича Кадігроба.
Ні весняне сонце, ні спів пташок не приносять радості в оселі українців, бо надто багато горя живе в наших родинах. На жаль, за час бойових дій в зоні АТО та після початку повномасштабного вторгнення росії списки загиблих героїв-земляків з кожним днем поповнюються новими іменами.
Цього дня поряд з меморіальними дошками Романа Омельченка та Андрія Шаповаленка відкрито ще одну - дошку пам’яті герою-земляку Федору Кадігробу, який після отриманих у бою важких ран, 14-го березня 2024-го року пішов у вічність. Хвилиною мовчання вшанували присутні пам’ять Федора та всіх, хто поліг за свободу і незалежність України.
У пам’яті всіх, хто знав Федора Олександровича, він назавжди залишився відкритим, щирим молодим чоловіком, хоробрим воїном, який вірив у перемогу. Хороший син, гарний брат, онук, а найголовніше – люблячий і турботливий батько для своїх маленьких синочків. Заради них жив, заради них воював, за них віддав життя… Свій останній бій старший навідник протитанкового відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмового батальйону, старший солдат Кадігроб Федір Олександрович прийняв 13-го березня 2024-го року поблизу населеного пункту Голикове Сєвєродонецького району Луганської області.
Лубенський міський голова Олександр Грицаєнко, звертаючись до присутніх, зауважив, що пам’ять про кожного нашого земляка, який віддав своє життя на наш спокій і мир в Україні повинна жити вічно. На прикладах цих героїв мають виховуватися майбутні покоління українців. Він подякував мамі Федора Кадігроба, його рідним та друзям.
Зі словами великої поваги і вдячності звернулися й староста Войнихівського старостинського округу Ігор Яременко та начальник групи психологічної підтримки персоналу Лубенського РТЦКта СП, старший лейтенант Олександр Бондаренко.
Мама Героя подякувала всім присутнім та першою поклала квіти до пам’ятної дошки сина.
Поки ще триває війна, неможливо ані знати точну кількість загиблих, ані назвати всіх поіменно, ані розповісти всі історії… Єдине що нам під силу – згуртувавшись жити й працювати на допомогу армії, вірити в наших воїнів, вірити в перемогу.
Нехай душі всіх захисників спочивають з миром. Україна стоїть зі щитом і пам’ятає усіх, хто на щиті!
