14 березня в Україні відбувається вшанування добровольців – людей, які не були військовими за професією, але в критичний для держави момент без повісток чи примусу, добровільно «поставили на паузу» своє попереднє життя й узяли до рук зброю, щоб захистити країну.
День українського добровольця встановлено Постановою Верховної Ради України від 17 січня 2017 року № 1822-VII на вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посиленню суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості.
14 березня 2014-го на тренувальну базу в Нових Петрівцях з Майдану Незалежності вирушили 500 бійців Самооборони Майдану. Вони сформували перший добровольчий батальйон для захисту України від російської гібридної агресії на Сході.
Чимало добровольців і серед лубенців.У перші дні повномасштабного вторгнення – це явище стало масовим. Сотні людей стояли в чергах, щоб взяти до рук зброю й захищати свій дім від ворога. Тоді у Лубнах було сформовано чи не найбільше в Україні добровольче формування.
Час плине. І вже минуло 1115 днів великої війни. За цей час близько 600 добровольців з Лубенського ДФТГ №1 стали на захист країни у діючих підрозділах Збройних Сил України. Велика їх кількість мають нагороди і відзнаки різного рівня. Вдячні кожному і кожній. Пишаємося добровольцем нашого формування Андрієм Михайловичем Головнею з м. Пирятин, який знищив 77 одиниць ворожої техніки і отримав звання Героя України. Низький уклін і наша глибока шана всім, хто тримає над нами небо.
На жаль, чимало з тих, хто добровільно пішов захищати Батьківщину вже стали до лав Небесного воїнства.
Ось ті добровольці Лубенського ДФТГ, хто віддав своє життя за Україну або зник безвісти.
Лубенська громада
Вітковський Олександр Олександрович (зник безвісти)
Ковтун Сергій Миколайович
Матвієнко Сергій Петрович
Симоненко Олександр Віталійович
Терпай Михайло Михайлович
Черкасець Анатолій Григорович
Гребінківська громада
Васильєв Юрій Максимович
Осаулко Григорій Іванович (зник безвісти)
Пирятинська громада
Невмержицький Дмитро Іванович
Коробка Олег Васильович (зник безвісти)
Хорольська громада
Манжос Микола Олександрович
Рідкобород Микола Миколайович
Вічна і світла їм пам’ять!
За ці понад тисячу днів членами Лубенського добровольчого формування №1 зроблено чимало.
Саме вони облаштовували всі блокпости та чергували на них, брали участь у «Гадяцькому сафарі», перевезли тони вантажів гуманітарної допомоги на Сумщину й Чернігівщину.
Наші добровольці допомагали ліквідовувати наслідки підриву Каховської ГЕС. Один з них отримав там важке поранення і досі лікується.
Щоночі виє сирена. Ворог атакує українські міста й села. Лише за період з вересеня 2024 року по лютий 2025 бійцями Лубенського ДФТГ-1 було знищено (самостійно та в складі вогневих груп ЗСУ) 21 повітряну ціль. А, значить, 21 раз смерть не досягла своєї мети. Це важка і небезпечна робота, яку виконують добровольці.
Сьогодні головна задача добровольчого формування – підготовка населення до національного спротиву. Виконуючи цю задачу, проведено понад сто занять з тактичної медицини та мінно-вибухової безпеки. Щира вдячність добровольцям Петру Хімічу та Катерині Кірічевській.
Проте, такі навчання відбуваються не лише в тилу. Наші добровольці Володимир Місяченко та Ірина Подфедько (Благодійний фонд «MELEK») проводять їх просто на лінії бойового зіткнення.
А ще на рахунку бійців ДФТГ 10 відремонтованих власним коштом та коштами благодійників військових автомобілів.
Знаємо, як важко зустрічати нам земляків, які повертаються, щоб навіки залишитися в рідній землі. На жаль, чи не щотижня оплакуємо ми своїх героїв. І КОЖНОГО з них першими зустрічають добровольці і проводжають кожного аж до могили. Опікуються рідними та місцями поховань воїнів.
А ще вони завжди на варті громадського порядку, перші, коли треба ліквідовувати наслідки «прильотів», поруч з рятувальниками на пожежах
Наразі у складі Лубенського Добровольчого формування №1 (командир, головний сержант Віктор Сивуха) понад 250 бійців. У переважній більшості це люди старшої вікової категорії, ті, що мають поранення та хвороби, контузії та інвалідість. Але це не стає їм на заваді повною мірою виконувати всі завдання (у тому числі й бойові), які ставить перед ними командування бригади. У складі формування перебувають два депутата Лубенської міської ради та три члени виконавчого комітету.
ДФТГ запрошує до своїх лав всіх охочих, хто хоче бути корисним Україні і своїй громаді, ветеранів, які звільнилися з лав ЗСУ, молодь. Тут ви отримаєте справжніх друзів і будете корисні своїй Батьківщині.
І 2014-й, і 2022-й рік показали, що воїни доброї волі в Україні – непоодинокі. Добровольчий рух – один з феноменів українського суспільства. Одна з наших суперсил.У важкі моменти добровольці підтримали та посилили українську армію.
У військо масово йшли найкращі. Люди, які мали досягнення та перспективи у цивільному житті, залишали бізнес і родини, наукові досягнення, успішну карʼєру в різних сферах і навіть своє життя в інших країнах та добровільно йшли на поле бою, щоб захистити Україну. Вони ризикували та ризикують життям заради нас. Чимало з них уже віддали свої життя. Шана і памʼять – це найменше, чим можемо їм віддячити!
Україна нині переживає найбільше випробування у своїй новітній історії – збройну боротьбу з російським агресором за власну незалежність і територіальну цілісність.
Завжди, у найважчі часи нашої історії, знаходилися відважні, які добровільно брали зброю до рук і ставали на захист своєї Батьківщини.
Нині добровольцем став увесь Український народ: ті, хто прийшов до центрів комплектування та поповнив ряди Збройних Сил України; ті, хто став до лав територіальної оборони; ті, хто всіляко допомагає захисникам і готовий стати до їхніх лав завтра.
Наша готовність добровільно стати на захист України є вирішальною запорукою нашої перемоги.
Українські добровольці – це символ звитяги, самопожертви та героїзму.
Уклін вам, шана і ЧЕСТЬ!
