Нині Бориса Олійника іменують поетом парадоксу. Адже він серед перших підняв заборонені теми Голодомору й Чорнобиля, писав глибоко ліричну та філософську поезію, до останнього лишаючись вірним радянським ідеалам. Утім, наша історія про поетичну зорю земляка.
З нагоди 90-річчя від дня народження видатного поета та Героя України Лубенська публічна бібліотека імені Володимира Малика підготувала книжкову викладку «Ти весь у слові, як у сповиткові». Ось лише кілька поетичних цитат із творів нашого ювіляра:
Над Полтавою – літо бабине.
У Санжарах – падолист…
Що ж ти, мила, зі мною бавишся:
Став я тінню – подивись!..
Я летів красивим чортом
На коні, як ворон, чорнім —
Біла піна падала, мов сніг, —
Ех, до тієї Чураївни,
Що клялась від третіх півнів
Рушники послать мені до ніг,
Саме завдяки ініціативі Бориса Олійника під Лубнами створили перший пам’ятник, жертвам голодомору, про що писав сам поет:
На цій горі,
на пагорбі печалі,
Німіє слово і мовчать уста.
Гірка сльоза пече,
як сіль чумацька.
Стоять в жалобі схилені Лубни.
І монастир – як оберіг козацький…
І дзвін вола безмовно: Пом'яни!
Запрошуємо поринути у світ творчості Бориса Олійника - розгадати парадокс цієї унікальної особистості.
