14 жовтня ми відзначаємо державне свято День захисників і захисниць України. Це всенародне свято увібрало в себе глибинні історичні традиції українців та нерозривно поєдналося зі святом Покрови і Днем Українського козацтва, які також святкують цього дня.
У Дитячому парку імені Олеся Донченка біля пам’ятного знаку воїнам, що загинули, захищаючи свободу й незалежність України, зібралися військові, представники влади, громадськість, молодь, щоб вшанувати всіх, хто віддає своє життя й здоров’я заради нашого спокою і миру у страшній боротьбі з російським агресором.
Вітаючи присутніх Лубенський міський голова Олександр Грицаєнко зазначив, що лубенці завжди не стояли осторонь, коли справа стосувалася захисту нашої держави. З давніх часів і до сьогодення Лубенщина – оборонний рубіж. Зараз понад півтори тисячі наших земляків боронять незалежність України у найгарячіших точках. І всі лубенці щиро й безмежно дякують нашим захисникам і захисницям за те, що маємо змогу у відносному спокої вшанувати своїх героїв.
До привітань долучився голова районної військової адміністрації Сергій Сіряченко.
Нещодавно з фронту у короткострокову відпустку приїхав наш земляк Анатолій Черкасець. Він також привітав присутніх, коротко поінформував про ситуацію на фронті та подякував землякам за підтримку й допомогу.
Командир Добровольчого формування Лубенської громади №1 Віктор Сивуха запевнив, що добровольці зроблять все, щоб ворог ніколи не прийшов на нашу землю та привітав всіх побратимів зі святом.
До вітань приєдналася голова Благодійного фонду «MELEK», депутат міської ради Ірина Подфедько. Вона разом зі своїми однодумцями і багатьма лубенцями з 2014 року підтримує наших земляків на фронті. Тож, знає не зі слів, як важко виборювати свободу.
Панахиду за загиблими відслужив настоятель Церкви Всіх Святих отець Георгій. Разом зі військовим капеланом отцем Іваном, який хресним шляхом прямує «від Черемоша й до Авдіїївки», вони прочитали спільну молитву за єдність України, її непоборність та попросили захисту Пресвятої Богородиці.
Хвилиною мовчання вшанували присутні пам’ять всіх загиблих воїнів. На їх честь пролунав салют.
До пам’ятного знаку лягли живі квіти.
Дорогі наші захисники і захисниці, час перемоги неодмінно прийде, ми певні: він вам до снаги. Ви вийдете на наш кордон, на всі його ділянки. Побачите наші рубежі та ворожі спини. Побачите, як сяють очі наших людей і п’яти окупанта. Вони назвуть це «жестами доброї волі». Ми назвемо це Перемогою.
Боролися! Боремося! Поборемо!
