21 листопада, у День Гідності і Свободи лубенці та всі, для кого ці поняття не пусті слова, зібралися, біля пам’ятного знаку давньоруському воїну-захиснику Київської Русі, щоб вкотре гучно заявити - ми нескорені, нас ніхто не зламає, ми віддані своїй Батьківщині! А Україна - це територія гідності і свободи!
День Гідності та Свободи українці проголошували двічі, - вийшовши на майдан Незалежності у 2004-му і у 2013-2014 роках відновлюючи своє право на гідність та незалежність, утверджуючи своє прагнення бути у європейській спільноті, жити за принципами демократичного, цивілізованого світу.
До присутніх на заході звернувся Лубенський міський голова Олександр Грицаєнко. Він подякував всім, хто і словом, і ділом, своєю працею, витримкою, героїзмом відстоював свободу українського народу і захищає зараз незалежність нашої держави.
Так, ми знаємо, що таке гідність! Вона у силі захисників, що тримають над нами небо. Гідність у очах рідних, що відправляли свої родини у моторошну ніч на Майдан та продовжують нині відривати їх від своїх зранених душ, відпускаючи до нелегких доріг, тернистих стежин війни.
Гідність – це риса волонтерів, які завдяки своїм зусиллям, при підтримці народу, всього світу піднімають на ноги армію України, якої вже майже не було. Вона у робітників заводів, які цілодобово ремонтують та створюють нове обладнання. У наших медиків, учених, артистів, які теж захищають свій народ.
Нині і наймолодший українець свідомо відповість якого він роду!
Зі словами вітання до присутніх звернувся командир Добровольчого формування №1 Лубенської територіальної громади Віктор Сивуха. «Ми стояли за гідність і свободу України з 2014 року і будемо стояти за неї до останнього, до Перемоги!», - запевнив він.
Хвилиною мовчання вшанували присутні усіх тих, хто відстоюючи правду, передчасно пішов в засвіти.
Українці готові боротися за правду і справедливість – навіть ціною власного життя.
Надзвичайно піднесено і актуально звучали рядки поезії Павла Тичини «Я утверджаюсь» у виконанні вихованця Лубенського центру дитячої та юнацької творчості учнівської молоді Дмитра Ешби. Інна Сизоненко подарувала присутнім пісню «Непереможна Україна».
Впевнені, що вже скоро настануть мирні світанки. Наше багатство - родючі чорноземи, знову щедро родитимуть. Проросте насіння соняхів, і це означатиме, що вороги безглуздо, назавжди згинули в нашій землі і лише квіти дадуть сенс їх смерті.
Мов відірване коріння родючих садів, які втрачали плоди свого життя - повернуться мільйони переселенців на рідні простори, а ми… «тую червону калину підіймемо, а ми нашу славну Україну тай розвеселимо!»
Революція Гідності – перший переможний бій цієї війни. Вистояли на Майдані – переможемо у війні!
