6 квітня Міжнародна неурядова організація “Центр з питань захисту цивільного населення в умовах конфлікту” (Center for Civilians in Conflict, CIVIC) як партнер Лубенської територіальної громади, в приміщенні виконкому Лубенської міськради представив звіт за дослідженням «Самозахист в дії: як цивільне населення України протистояло загрозам на початку повномасштабного російського вторгнення».
У ньому йдеться про роль, яку українське цивільне населення відіграє у власному захисті після повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року. Звіт висвітлює деякі конкретні підходи та практики, які цивільні особи використовували для самозахисту. Завдяки даному звіту ми ще раз підтвердили, що цивільне населення не просто жертва конфлікту, але й агент змін, що приймає рішення, а також вживає заходів для самозахисту від шкоди. Цей звіт ґрунтується на даних, отриманих під час інтерв’ю з 45 цивільними особами, а також військовими, журналістами та лідерами громадянського суспільства, які були проведені дистанційно, з червня по серпень 2022 року, в Києві, Харкові, Бучі, Ірпені, Гостомелі та Бородянці.
Шкода, заподіяна цивільному населенню внаслідок ескалації збройного конфлікту в Україні, яка триває з 24 лютого 2022 року, є руйнівною. Проте українське цивільне населення продемонструвало надзвичайну стійкість, а також здатність захистити себе й забезпечити потреби найбільш уразливих членів своїх громад. В Україні CIVIC визначив практики самозахисту, які можна згрупувати у три великі категорії, хоча вони часто перетинаються: самозахист під час евакуації, самозахист під час бомбардування та самозахист в умовах (російської) окупації.
Зусилля щодо самозахисту мають критично важливе значення для виживання, оскільки заповнюють прогалини там, де більш формальним суб’єктам захисту було важко реагувати швидко чи достатньо комплексно для задоволення потреб цивільного населення. Однак, важливо пам’ятати, що застосування цивільними особами тактики самозахисту в Україні не звільняє сторони конфлікту від необхідності вживати всіх необхідних запобіжних заходів, щоб уникнути заподіяння шкоди цивільним особам і дотримуватися міжнародного гуманітарного права.
Враховуючи непередбачуваний і невибірковий характер російської збройної тактики, практики самозахисту недостатньо. Міжнародні та національні структури повинні працювати разом над тим, щоб краще підтримувати практики захисту цивільного населення шляхом будівництва належних укриттів, наданні впорядкованої інформації для допомоги цивільним особам у підготовці та прийнятті рішень, а також на зміцненні систем раннього попередження та реагування й надання гуманітарної допомоги. Зокрема, міжнародні агенції з надання технічної та/або гуманітарної допомоги повинні працювати над спрямовуванням ресурсів на підтримку місцевих заходів реагування, а також надавати підтримку з метою посилення зазначених зусиль та забезпечення їхньої сталості.
