Життя моє не зміряти роками
І на сторінках книг не передать.
Пливуть у далеч весни журавлями
На них своя історії печать.
Ольга Босікова
Стіни Калайдинцівського ліцею червневого погожого ранку стали свідками зустрічі живих споминів, щемливих свідчень та неймовірно лагідної поезії Босікової Ольги Василівни. Тактовний, мудрий учитель рідної мови та літератури. Випустила зі школи два покоління. Як талановитий поет була членом літоб’єднання імені Олеся Донченка, неодноразовим лауреатом конкурсу «Поетична весна Лубенщини», друкувалася у газетах «Лубенщина», «Вісник», «Село Полтавське», журналі «Українська мова і література у середніх школах, ліцеях та гімназіях», у колективних збірниках.
Власна ж збірочка віршів «Зоряна криниця» надрукована майже за два тижні до відходу Ольги Василівни у незвідані світи завдяки зусиллям директора Калайдинцівського ліцею Сергія Мисника, Полтавської обласної профспілки працівників освіти і науки України (голова Григорій Шумейко), Лубенської районної організації профспілки працівників освіти і науки України (голова Людмила Грицаєнко). Початок повномасштабного вторгнення російського ворога співпав у долі Ольги Босікової з виявленням тяжкої хвороби, з лікуванням та дворічною нерівною боротьбою. На жаль, недуга перемогла. Встигла потримати свій творчий доробок у руках, переглянула, усміхнулася. Через тиждень її не стало.
У день зустрічі у рідній школі вірші Ольги Василівни такі різні, але однаково життєві, чутливі, лунали з уст її учнів, глибоко зачіпаючи найпотаємніші струни душі, а презентована збірка символічно оселилася на столах юних декламантів, колег по роботі, випускників школи.
«Між рядків і біль, і сум, і вміння бачити прекрасне, і туга за тим, що не збулося й вже ніколи не збудеться… Принаймні, у цьому житті й під цими небесами…
Замість підсумків. Ольга Василівна ніколи не прагнула до визнання, вважаючи, що нині багато графоманів, але мало справжніх поетів та поетес.
Як на мене, збірка і вся історія навколо неї нагадує життя тренера, який весь час спокійно та впевнено готує олімпійських чемпіонів і переможців, а сам скромно залишається у тренерському кріслі, вболіваючи за підопічних більше, ніж за себе.» Такими думками ділиться колишня випускниця школи у Калайдинцях, а нині, десь і з легкої руки Ольги Василівни, головна редакторка ТОВ «Інформаційне агентство «Великий Київ» Оксана Щербак.
Відійшли з Ольгою Василівною її мрії, тривоги і жалі. Та пам’ять про непересічну Людину з добрим серцем назавжди залишиться у душах тих, хто її знав, поважав, захоплювався.
