Народні традиції – це те, що оберігає націю від забуття. Купала – мабуть, одне з найдавніших календарно-обрядових свят, що дійшли до наших днів ще з дохристиянських часів. Завдяки дотриманню народних традицій воно зберегло свій глибинний зміст та магічний характер (ритуальне очищення вогнем, ворожіння, запалювання багать і стрибки через них, пошук квітки папороті тощо).
Щоб передати юному поколінню глибинні народні вірування, ми продовжуємо відзначати Купала навіть за умов війни, щоправда, тільки для дітей. Щоб знали, вміли, пам’ятали.
6 червня біля Центру культури і дозвілля діти відзначали Купальське свято з поважним Водяником та задерикуватою Болотною Кікіморою. Прикрашали Марену, грали в ігри, стрибали через кропив’яне багаття, плели вінки, виготовляли вітальні листівки та аплікації. І, звісно, співали, танцювали, водили хороводи, демонстрували свої таланти, яких так багато родить наша земля.
Народознавчі години, тематично-пізнавальні заходи, конкурсно-розважальні програми, театралізовані заходи, майстер-класи тощо пройшли практично в кожному сільському будинку культури чи клубі.
Віддавали шану красі та магії українського вінка у Литвяках, Оріхівці, Тишках, В’язівку та Михнівцях.
Згадували, вивчали та відтворювали народні традиції в Олександрівці й Хорошках, Ісківцях та Пулинцях, Березівці й Крутому Березі, Новаках та Литвяках, Пісках і Солониці, Засуллі та Калайдинцях, Нижчому Булатці та у Березоточі.
Організовували ігри та конкурси у Хитцях, Вовчику та Мгарі. Влаштовували театралізовані вистави у Войнисі та Мацківцях, а фольклорні посиденьки - в Окопі й Клепачах.
У Ісківцях, Пісках і Снітині частували односельців смачною кашею, рибною юшкою, піцою та солодощами. Шукали таємничу квітку папороті у Вищому Булатці, Висачках, Тернах, Крем’янці, П’ятигірцях.
І скрізь - вабили піснею, розраджували танцем, тішили грою на музичних інструментах, ворожили на кохання, на щастя, на добро, на перемогу.
